Библия - Обещанное Восстановление

2-я книга Царств

Глава 1

1 Разгромив амаликитян, Давид вернулся в Секелаг и пробыл там два дня. Это случилось вскоре после того, как был убит Саул.

2 На третий день из лагеря Саула пришёл молодой солдат. Одежда на нём была разорвана, а голова посыпана пылью в знак глубокой скорби. Придя к Давиду, он поклонился ему до самой земли.

3 Давид спросил его: «Откуда ты пришёл?» Человек ответил: «Я убежал из израильского лагеря».

4 Давид спросил: «Что там произошло? Расскажи мне». Тогда человек ответил: «Народ наш бежал с поля сражения. Многие убиты, и Саул и сын его Ионафан тоже мертвы».

5 Давид спросил юношу, который рассказывал ему об этом: «Откуда ты знаешь, что Саул и его сын Ионафан мертвы?»

6 И юноша ответил: «Я случайно оказался на Гелвуйской горе и увидел Саула, опирающегося на своё копьё, а колесница и всадники настигали его.

7 Он оглянулся назад и, увидев меня, позвал, а я ответил ему.

8 Саул спросил: „Кто ты?” И я ответил ему, что я — амаликитянин.

9 Тогда Саул сказал мне: „Подойди и убей меня! Я в смертельных муках, но всё ещё жив”.

10 Поэтому я подошёл и убил его, так как знал, что он тяжело ранен и не сможет выжить. Затем я взял корону с его головы и браслет и принёс их сюда, мой господин».

11 Тогда Давид и все люди, бывшие с ним, разорвали на себе одежды, чтобы выразить свою печаль.

12 Они рыдали, плакали и постились до захода солнца о Сауле и о сыне его Ионафане, о народе Господнем и об Израиле, так как пали они от меча.

13 Затем Давид сказал юноше, который рассказал ему о смерти Саула: «Откуда ты?» Юноша ответил: «Я амаликитянин, сын чужеземца».

14 Тогда Давид сказал ему: «Как не побоялся ты поднять руку, чтобы убить помазанника Господа?»

15 И сказал Давид амаликитянину: «Ты сам виноват в своей смерти. Ты сказал, что убил помазанника Господа, так что твои собственные слова доказывают твою вину». Затем Давид призвал одного из молодых слуг и приказал ему убить амаликитянина, и тот убил его.

17 Давид пел печальную песнь о Сауле и его сыне Ионафане.

18 Он велел своим людям научить народ Иудеи этой песне, которая называется «Поклон». Она записана в книге «Ясара».

19 «Краса твоя, Израиль, повержена на высотах твоих! О, как пали эти герои!

20 Не рассказывайте об этом в Гефе, не объявляйте на улицах Аскалона. Чтоб не радовались города филистимские, чтоб не торжествовали народы чужеземные.

21 О, горы Гелвуйские! Пусть не падает на вас ни роса, ни дождь, и не будет полей, приносящих урожай. Так как щит героев заржавел там, не был помазан маслом щит Саула.

22 Лук Ионафана отнял жизни многих, меч Саула принёс смерть врагу! Они пролили кровь тех, кто мёртв сейчас, пронзили плоть могучих воинов.

23 Саул и Ионафан нам были дороги! В жизни своей они друг друга любили и в согласии были. И даже смерть не разлучила их! Быстрее орлов, сильнее львов они были.

24 О, дочери Израиля, плачьте о Сауле, который одевал вас в пурпурные одежды и золотом одежду вашу украшал.

25 Как пали сильные в битве! Ионафан лежит убитый на высотах Гелвуйских.

26 Скорблю я о тебе, брат мой Ионафан! Ты очень дорог был мне. Меня любил ты неописуемой любовью, которая сильнее любви женщины.

27 В битве погибли славные герои, их оружие утеряно бесследно».

2-а Самуїлова

Розділ 1

1 І сталося по Сауловій смерті, коли Давид вернувся, розбивши Амали́ка, то він сидів у Цікла́ґу два дні.

2 І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табо́ру від Саула, — а одежа його роздерта, і по́рох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на зе́млю й поклони́вся.

3 І сказав йому Давид: „Звідки це ти прихо́диш?“ А той відказав: „Я втік з Ізра́їлевого табо́ру“.

4 І сказав до нього Давид: „Що́ це сталося, — розкажи́ но мені!“ А той відказав: Наро́д утік із бо́ю, а також багато з народу попа́дало й повмирало, і теж Саул та син його Йоната́н померли“.

5 А Давид сказав юнако́ві, що розповідав йому: „Як ти пізна́в, що помер Саул та син його Йоната́н?“

6 І сказав той юна́к, що розповідав йому: Припа́дком натрапив я на горі Ґілбоа, — аж ось Саул, настро́млений на списа свого, а колесни́ці та їздці доганяють його́.

7 І він оберну́вся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я!

8 І сказав він до ме́не: Хто ти? А я відказав йому́: Я амалики́тянин.

9 І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопи́в мене корч, а вся душа ще в мені!

10 І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не бу́де живи́й по упадку свої́м. І взяв я вінця́, що на голові його, та напле́чника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого́“.

11 І схопи́вся Давид за одежі свої, та й розде́р їх, і теж усі люди, що були з ним.

12 І голоси́ли вони й плакали, та по́стили аж до ве́чора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за наро́дом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попа́дали від меча́.

13 І сказав Давид юнако́ві, що розповідав йому: „Звідки ти?“ А той відказав: „Я син одного прихо́дька, амалики́тянина“.

14 І сказав йому Давид: „Як ти не побоя́вся простягти́ руку свою, щоб убити Господнього пома́занця?“

15 І покликав Давид одно́го з слуг своїх і сказав: „Підійди, — убий його́!“ І той уда́рив його, і він помер.

16 І сказав до нього Давид: „Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посві́дчили проти тебе, гово́рячи: Я вбив Господнього пома́занця“.

17 І Давид заголоси́в за Саулом та за його сином Йоната́ном такою жало́бною піснею,

18 та й сказав навчи́ти Юдиних синів пісні про лу́ка. Ось вона напи́сана в книзі Праведного:

19 „О пишно́то Ізраїлева, побита із лука на згі́р'ях своїх, ой попа́дали ли́царі!

20 Не розказуйте в Ґа́ті про це, не сповіща́йте на ву́лицях Ашкало́ну, щоб не ті́шилися филисти́млянські до́чки, щоб не раді́ли до́чки необрізаних!

21 Ґілбоа́вські гори, — щоб на вас не було́ ні роси, ні дощу́, ані по́ля для жертви прине́сення! Бо спля́млений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не пома́заний!

22 Від крови забитих, від ло́ю хоробрих не відрива́вся був лук Йонатанів, і не верта́вся меч Саулів напо́рожньо!

23 Саул та Йоната́н, ці улю́блені й милі за свойо́го життя, — і в смерті своїй нерозлу́чні, прудкі́ші були́ від орлі́в та сильніші від ле́вів!

24 До́чки Ізра́їлеві, — за Саулом запла́чте, що вас зодягав у багряни́цю з прикра́сами, що оздо́блював золотом вашу оде́жу!

25 Ой, попа́дали ли́царі посеред бо́ю! Йоната́н на пагі́рках твоїх ось забитий!

26 Скорблю по тобі, Йоната́не, мій брате! Ти для мене був ве́льми улю́блений, — коха́ння твоє розкішні́ше для мене було від коха́ння жіно́чого!

27 Ой, попа́дали ли́царі, і заги́нула збро́я військо́ва!“

2-я книга Царств Глава 1	2-а Самуїлова Розділ 1
1 Разгромив амаликитян, Давид вернулся в Секелаг и пробыл там два дня. Это случилось вскоре после того, как был убит Саул.	1 І сталося по Сауловій смерті, коли Давид вернувся, розбивши Амали́ка, то він сидів у Цікла́ґу два дні.
2 На третий день из лагеря Саула пришёл молодой солдат. Одежда на нём была разорвана, а голова посыпана пылью в знак глубокой скорби. Придя к Давиду, он поклонился ему до самой земли.	2 І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табо́ру від Саула, — а одежа його роздерта, і по́рох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на зе́млю й поклони́вся.
3 Давид спросил его: «Откуда ты пришёл?» Человек ответил: «Я убежал из израильского лагеря».	3 І сказав йому Давид: „Звідки це ти прихо́диш?“ А той відказав: „Я втік з Ізра́їлевого табо́ру“.
4 Давид спросил: «Что там произошло? Расскажи мне». Тогда человек ответил: «Народ наш бежал с поля сражения. Многие убиты, и Саул и сын его Ионафан тоже мертвы».	4 І сказав до нього Давид: „Що́ це сталося, — розкажи́ но мені!“ А той відказав: Наро́д утік із бо́ю, а також багато з народу попа́дало й повмирало, і теж Саул та син його Йоната́н померли“.
5 Давид спросил юношу, который рассказывал ему об этом: «Откуда ты знаешь, что Саул и его сын Ионафан мертвы?»	5 А Давид сказав юнако́ві, що розповідав йому: „Як ти пізна́в, що помер Саул та син його Йоната́н?“
6 И юноша ответил: «Я случайно оказался на Гелвуйской горе и увидел Саула, опирающегося на своё копьё, а колесница и всадники настигали его.	6 І сказав той юна́к, що розповідав йому: Припа́дком натрапив я на горі Ґілбоа, — аж ось Саул, настро́млений на списа свого, а колесни́ці та їздці доганяють його́.
7 Он оглянулся назад и, увидев меня, позвал, а я ответил ему.	7 І він оберну́вся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я!
8 Саул спросил: „Кто ты?” И я ответил ему, что я — амаликитянин.	8 І сказав він до ме́не: Хто ти? А я відказав йому́: Я амалики́тянин.
9 Тогда Саул сказал мне: „Подойди и убей меня! Я в смертельных муках, но всё ещё жив”.	9 І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопи́в мене корч, а вся душа ще в мені!
10 Поэтому я подошёл и убил его, так как знал, что он тяжело ранен и не сможет выжить. Затем я взял корону с его головы и браслет и принёс их сюда, мой господин».	10 І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не бу́де живи́й по упадку свої́м. І взяв я вінця́, що на голові його, та напле́чника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого́“.
11 Тогда Давид и все люди, бывшие с ним, разорвали на себе одежды, чтобы выразить свою печаль.	11 І схопи́вся Давид за одежі свої, та й розде́р їх, і теж усі люди, що були з ним.
12 Они рыдали, плакали и постились до захода солнца о Сауле и о сыне его Ионафане, о народе Господнем и об Израиле, так как пали они от меча.	12 І голоси́ли вони й плакали, та по́стили аж до ве́чора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за наро́дом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попа́дали від меча́.
13 Затем Давид сказал юноше, который рассказал ему о смерти Саула: «Откуда ты?» Юноша ответил: «Я амаликитянин, сын чужеземца».	13 І сказав Давид юнако́ві, що розповідав йому: „Звідки ти?“ А той відказав: „Я син одного прихо́дька, амалики́тянина“.
14 Тогда Давид сказал ему: «Как не побоялся ты поднять руку, чтобы убить помазанника Господа?»	14 І сказав йому Давид: „Як ти не побоя́вся простягти́ руку свою, щоб убити Господнього пома́занця?“
15 И сказал Давид амаликитянину: «Ты сам виноват в своей смерти. Ты сказал, что убил помазанника Господа, так что твои собственные слова доказывают твою вину». Затем Давид призвал одного из молодых слуг и приказал ему убить амаликитянина, и тот убил его.	15 І покликав Давид одно́го з слуг своїх і сказав: „Підійди, — убий його́!“ І той уда́рив його, і він помер.
16	16 І сказав до нього Давид: „Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посві́дчили проти тебе, гово́рячи: Я вбив Господнього пома́занця“.
17 Давид пел печальную песнь о Сауле и его сыне Ионафане.	17 І Давид заголоси́в за Саулом та за його сином Йоната́ном такою жало́бною піснею,
18 Он велел своим людям научить народ Иудеи этой песне, которая называется «Поклон». Она записана в книге «Ясара».	18 та й сказав навчи́ти Юдиних синів пісні про лу́ка. Ось вона напи́сана в книзі Праведного:
19 «Краса твоя, Израиль, повержена на высотах твоих! О, как пали эти герои!	19 „О пишно́то Ізраїлева, побита із лука на згі́р'ях своїх, ой попа́дали ли́царі!
20 Не рассказывайте об этом в Гефе, не объявляйте на улицах Аскалона. Чтоб не радовались города филистимские, чтоб не торжествовали народы чужеземные.	20 Не розказуйте в Ґа́ті про це, не сповіща́йте на ву́лицях Ашкало́ну, щоб не ті́шилися филисти́млянські до́чки, щоб не раді́ли до́чки необрізаних!
21 О, горы Гелвуйские! Пусть не падает на вас ни роса, ни дождь, и не будет полей, приносящих урожай. Так как щит героев заржавел там, не был помазан маслом щит Саула.	21 Ґілбоа́вські гори, — щоб на вас не було́ ні роси, ні дощу́, ані по́ля для жертви прине́сення! Бо спля́млений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не пома́заний!
22 Лук Ионафана отнял жизни многих, меч Саула принёс смерть врагу! Они пролили кровь тех, кто мёртв сейчас, пронзили плоть могучих воинов.	22 Від крови забитих, від ло́ю хоробрих не відрива́вся був лук Йонатанів, і не верта́вся меч Саулів напо́рожньо!
23 Саул и Ионафан нам были дороги! В жизни своей они друг друга любили и в согласии были. И даже смерть не разлучила их! Быстрее орлов, сильнее львов они были.	23 Саул та Йоната́н, ці улю́блені й милі за свойо́го життя, — і в смерті своїй нерозлу́чні, прудкі́ші були́ від орлі́в та сильніші від ле́вів!
24 О, дочери Израиля, плачьте о Сауле, который одевал вас в пурпурные одежды и золотом одежду вашу украшал.	24 До́чки Ізра́їлеві, — за Саулом запла́чте, що вас зодягав у багряни́цю з прикра́сами, що оздо́блював золотом вашу оде́жу!
25 Как пали сильные в битве! Ионафан лежит убитый на высотах Гелвуйских.	25 Ой, попа́дали ли́царі посеред бо́ю! Йоната́н на пагі́рках твоїх ось забитий!
26 Скорблю я о тебе, брат мой Ионафан! Ты очень дорог был мне. Меня любил ты неописуемой любовью, которая сильнее любви женщины.	26 Скорблю по тобі, Йоната́не, мій брате! Ти для мене був ве́льми улю́блений, — коха́ння твоє розкішні́ше для мене було від коха́ння жіно́чого!
27 В битве погибли славные герои, их оружие утеряно бесследно».	27 Ой, попа́дали ли́царі, і заги́нула збро́я військо́ва!“

Ветхий
завет

Новый
завет

2-я книга Царств

Глава 1

2-а Самуїлова

Розділ 1

2-я книга Царств

Глава 1

2-а Самуїлова

Розділ 1

Ветхий завет

Новый завет

2-я книга Царств

Глава 1

2-а Самуїлова

Розділ 1

2-я книга Царств

Глава 1

2-а Самуїлова

Розділ 1

Ветхий
завет

Новый
завет